НАШЕ ПРАВО НА ІНФОРМАЦІЮ

Приймаючи зміни у закони, що регулюють наше право на одержання інформації всі представники влади і Президен і опозиція і так звана парламенська більшість декларували це як прояв найбільшої демократії, як гарантію нам можливостей для забезпечення свої прав у протистоянні з безчинством чиновників прийнятих нами, платниками податківє, на роботу для обслуговування наших потреб. При читанні закону України про інформацію, та закону Про доступ до публічної інформації, можна було очікувати, що ці закони дають нам засоби для свого захисту,але перші кроки його застосування свідчать, що загальне задоволення прийнятими законами було передчасним. За досить короткий час я зібрав більше сотні конкретних фактів прямого ігнорування вимог названих законів, та судової практики з цього питання. Маю намір в свому щоденнику систематично викривати тих чиновників( незалежно від займаних ними посад) які порушують наше право на інформацію і тих хто за колом своїх службових обовязків, зобовязаний був цього не допустити і вирішувати питаня юридичної відповідальності винних.
Закликаю всіх, кого хвилюють ці питання прийняти участь в обговоренні цієї важливої для всіх нас проблеми,поділитись своїм досвідом протидії безчинству державних органів та її чиновників.

Верховна Рада України

Заступнику Голови Комітету з питань боротьби
з організованою злочинністю і корупцією
Буджераку Олександру Олександровичу.

Прохорчука Віктора Івановича
м. Новоград-Волинський, Житомирської області
вул.. Пушкіна,3 кв.4, 11707
На Ваш №04-12/12-1056
Від 06.06.2011року.
Дочекавшись завершення періоду відпусток і початку роботи Верховної Ради вирішив проінформувати Вас про виконання Генпрокурором України Вашого доручення про перевірку направленої йому моєї заяви та доданих до неї документів.
В зв’язку з цим заявляю:
1.Що названих в заяві (та в долучених до неї документах) фактів ніхто не перевіряв.
2.Направлену мені і за формою і за змістом відписку підписала особа, яка, відповідно до регламенту Генпрокуратури, не наділена повноваженнями, перевіряти, відхиляти і підписувати відповідь на заяву, яка адресована Вами Генпрокурору України.
( копію відповіді долучаю.)
3.Названа відповідь не спростовує жодного наведеного мною факту.
4.В одержаній мною відписці не має жодного речення правди.
Такими діями Генпрокурора висловлена не лише зневага до гарантованих мені Конституцією України прав, а і відкриту не повагу до Верховної Ради України.
Я направляю Вам копію тої заяви, що була направлена Вами Генпрокурору.
Щоб краще зрозуміти предмет і суть тої моєї заяви, я процитую Вам декілька її абзаців, з яких випливає, що суттю і предметом моєї заяви являються виключно дії начальника управління прийому громадян Генпрокуратури України А. Дісак.
Зокрема, в ній, я писав:
« …знущання над конституційним правом мого підзахисного, правом одержати відповідь на свою заяву, творилось під безпосереднім керівництвом начальника відділу прийому громадян Генпрокуратури України А. Дісак.
Великодний В.В. ще 5 лютого 2005 року, за скоєння корупційного діяння, вимагав її звільнення з займаної посади. В деталях розписав Генпрокурору, чому вона не може займати посади начальника відділу прийому громадян.
Сьогодні це уже не відділ, а Управління, і його продовжує очолювати ця ж особа. Але, від цього її прийоми, та прийоми працівників очолюваного нею Управління, по знущанню з людей, не змінились.
З моєї точки зору, під її керівництвом, фактично створена організована злочинна група по знущанню з громадян.
3 2005 року вони навіть не змінили запроваджених нею прийомів ( все що надходить в Генпрокуратуру, про будь які неправомірні дії, в тому числі відверто злочинні), безвідкладно направляється в архів прокуратури області для зберігання
( адже кому, в прокуратурі області, прийде в голову перевіряти діяльність посадових осіб Генпрокуратури, чи прокурора області)
По кожному факту неправомірних дій, в більшості, відверто злочинних, в адрес Генпрокурора від КТ» Гермес і ПП « Гермес», а також від мене, як адвоката надійшло більше сотні повідомлень про злочин скоєний прокурором Житомирської області за відмову ним виконувати свої безпосередні службові обов’язки, за відмову розглядати запити на одержання інформації, про складання протоколів про вчинення ним корупційного діяння та інші вчинені безпосередньо ним неправомірні діяння.
Категорично стверджую, що всі вони подані виключно на неправомірні дії безпосередньо прокурора Житомирської області і не було будь яких приводів, за жодних обставин, пересилати їх для розгляду і прийняття рішень саме прокурору Житомирської області, саме тій особі, на дії якої вони були написані.
Але, наскільки треба зневажати Україну, її Конституцію, її закони, і нарешті самого себе, щоб більше сотні таких заяв направити тому, на кого вони були написані і жодної з них не взяти на контроль, і жодної з них, не допустити не тільки до Генпрокурора, а навіть до одного з його заступників.
І всі ці злочинні дії замикаються навколо Дісак, та її підлеглих, і це триває десятиліттями і на неї не має будь якої управи.
Запитайте, на решті ,у Генпрокурора України, чому Дісак має, нічим не обмежену можливість, абсолютно безкарно знущатись з громадян, фактично, застосовувати у відношенні них психологічні тортури, хизуючись, перед Україною, своєю абсолютною безкарністю.
Якщо він не спроможний покласти цьому край, то нехай не мучить себе, і громадян України, і добровільно подасть у відставку.
Таким чином, названою заявою фактично оскаржені Генпрокурору дії начальника управління Генпрокуратури А.Дісак. Все решта, що написано в заяві, написано як аргумент, що підтверджує її вину, а документи долучені до заяви як докази, що, знову ж таки, підтверджують неправомірність її діянь.
Якщо Ви візьмете в руки і прочитаєте написане мені у відповіді, то саме, що до суті і предмета заяви, що до діянь Дісак, що до неї, то у направленій мені відписці, Ви не побачите жодного речення, жодного слова, її прізвище, у відповіді, навіть не згадується.
Вони пишуть про кого завгодно і про що завгодно (і то пустими загальними фразами) аби не згадувати про Дісак та її неправомірні ( а на мою думку, відверто злочинні) діяння, коли вона, повідомлення про злочин прокурора області направляє для прийняття рішення прокурору області, коли вона скарги на безпосередньо його дії, також направляє йому, коли вона заяви про складання протоколу про притягнення його до адміністративної відповідальності за відмову направити запитану запитом інформацію, також направляє йому, коли заяви в яких іде мова про неправомірні дії заступника Генпрокурора, та працівників апарату Генпрокуратури, вона доповідає не Генпрокурору, як цього вимагає Регламентним Генпрокуратури, а направляє в прокуратуру області, де вони лежать в архіві без перевірки, без прийняття рішення, без відповіді. ( адже закон про прокуратуру, регламент Генпрокуратури, регламент прокуратури області не наділив прокурора області повноваженнями перевіряти діяльність заступників Генпрокурора, чи працівників апарату Генпрокуратури.
Все це витворяла Начальник Управління Генпрокуратури Дісак, та її підлеглі. То чи мав право, якийсь там, аж заступник відділу захисту фінансово-економічних інтересів держави, перевіряти дії Начальника Управління Генпрокуратури? І робити при цьому безсоромний висновок що «Порушень порядку розгляду та вирішення звернень не допущено.»
Шановний Олександр Олександрович !
Заяву, направлену Вами Генпрокурору я закінчив словами, які змушений повторити.
«Доводжу до учасників комітетських слухань, не лише свою думку, а думку платників податків і своїх колег з міста Новоград-Волинський, що розмови про боротьбу з корупцією,так і залишаться розмовами, бо ті, на кого закон поклав обов’язок вести з нею боротьбу, досягли такої стадії деградації, що вони не тільки не ведуть, а фактично очолюють корупцію в Україні, але на Вашому комітетському слуханні ніколи в цьому не признаються, але пояснити, чому повідомлення про злочин прокурора області, вони направляють йому ж. на вирішення, мусять Вам пояснити.
Наше терпіння не безмежне і робити з нас дурнів ми також не позволимо.
Прошу визначеними законом методами парламентського контролю, реагувати на відкриту зневагу Генпрокурора до Вашого доручення по перевірці направленої йому моєї заяви.
Прошу направити мені копію одержаної від Генпрокурора відповіді, щоб я направив Вам документи, що спростують написане ним.
Додаток: Копія заяви, копія одержаної відповіді.Копія згадуваного у відповіді прокуратури листа
20 жовтня 2011 року Прохорчук В.І.