Історія міста Чернівці

2 (359x480, 47Kb)
Місто виникло на перехресті торгових шляхів з північно-західної Європи на Балкани і в Туреччину. Крім купців і торговців через нього ходили туди-сюди ворогуючі армії польських королів, молдавських господарів, турецьких султанів. Пробігали, бувало, і козаки Хмельницького. Край побував під владою Молдовського королівства, Речі Посполитої, Османської імперії і навіть декілька років під російським царем. І весь цей час залишався убогій, всіма забутої окраїною. Коли в 1775 році австрійські Габсбурги, скориставшись поразкою турків від росіян, анексували Чернівці, тут жило близько 290 сімей, стояли 3 дерев'яних церкви, не було жодного кам'яного будинку, жодної мощеної вулиці. В особі австрійських колонізаторів до Чернівців завітала європейська цивілізація - місто почало будуватися і розвиватися, розростаючись швидкими темпами, стаючи багатим. Австрійці формували Чернівці за принципом римського поліса - місто-держава з власними традиціями, побутом, аурою. Імперська забудова визначила облич міського центру - він будувався для розміреним благополучного життя, тому зручний, сумірна людині, не пригнічує величними палацами і адміністративними будівлями. Стрімко зростало населення - за рахунок припливу німців з метрополії (службовців, учителів, торгівців), українців і поляків з Галичини, євреїв, румунів і українців з навколишніх сіл і містечок. На початок ХХ століття, як писав німецький журналіст Георг Гайнцен, австрійський місто Чернівці «на півдорозі між Києвом і Бухарестом, між Краковом і Одесою - було негласною столицею Європи, де дочки різників співали колоратури, а фурмана фіакрів сперечалися про Карла Крауса, де тротуари підмітали букетами троянд, і де книгарень було більше, ніж пекарень. Чернівці - це місто постійної інтелектуальної дискусії, яка вранці починалася з нової теорії естетики, яка до вечора була вже остаточно відхилено. Це було місто, де собак називали іменами олімпійських богів і де кури викльовував з землі вірші Гельдерліна. У новому місті матеріалізувався дух античної, римської, культури - через естетику містобудування до облагороджування навколишнього світу. Габсбурги вірили, що красива благородна життя можливе лише в красивому благородному місті, і навпаки.
При цьому, традиції Риму, що віддавав пріоритет розвитку міст, нехтуючи при цьому сільській провінцією, зіграли згодом з містом злий жарт. Жителі навколишніх сіл практично не відчули благотворного впливу європейської цивілізації. Улюблене дітище Габсбургів пережило імперію на кілька десятків років, старше і обтрепиваясь при румунської, радянської та українських владах. А результатом воєн, катаклізмів і міграцій ХХ століття, остання з яких - масовий виїзд євреїв 70-90-х, стало те, що більша частина нинішніх чернівчан - нащадки навколишніх селян, колись не включених в європейський дискурс. При цьому, архітектура збереглася в усій красі і пишноті. І сьогодні в Чернівцях розігрується дивний спектакль: «Кайдашева сім'я» Нечуя-Левицького в декораціях «Одруження Фігаро». Від євреїв залишилися вулиці Шолом-Алейхема, Штейнбарга і Сіді Таль, звичка відповідати питанням на питання і торгові навички, від австрійців - парк Шиллера за унікальним будівлею театру, слово «файно» в місцевому діалекті української та архітектура, зберегла неповторний європейський шарм.